За сприяння Агентства п’єсу “турецкого Чехова” поставлять в Чернівцях

 Сектором по роботі з ліцензійними договорами Агентства отримано дозвіл на постановку п’єси «Лавина» – найвідоміший в Європі твір турецького драматурга Тунджера Джюдженоглу на сцені Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської у постановці заслуженої артистки України Людмили Скрипки.
Тунджер Джюдженоглу є визнаним авторитетом у сучасній турецькій драматургії. Є членом президії Спілки письменників Туреччини, викладає у Приватній консерваторії Мистецького центру Мюждата Гезена (Туреччина) та в Близькосхідному університеті (Кіпр).
Першу п’єсу («Хто в ліс, хто по дрова») написав у 1972 році. За довгі роки своєї літературної праці Тунджер Джюдженоглу став лауреатом численних літературних премій, дві з яких йому присуджено за межами Туреччини – в Югославії і Голландії. Його п’єси ставлять у більш ніж сорока країнах світу. П’єсу «Лавина» драматург написав у 2001 році. З тих пір «Лавина» ставилася, окрім Туреччини, в Грузії , Румунії, Болгарії, Польщі, Бельгії, Японії, Німеччині, Сербії, а також в Австралії та США.
І, нарешті, п’єса «турецького Чехова» – як називають Джюдженоглу театрали – буде йти і на українській сцені.
Ось як описав історію створення п’єси сам автор. «Одного дня ми бесідували з чудовим режисером, моїм другом Юсуфом Курченлі. Він розповів мені одну цікаву річ… У східній Анатолії, в місцині, з усіх боків оточеній горами, люди не можуть голосно розмовляти, сміятися, коротко кажучи, шуміти… Тому що гамір може викликати лавину… Цікаво те, що лавина загрожує їм дев’ять місяців на
рік… Ці люди лише три місяці на рік можуть влаштовувати свята, грати весілля, народжувати дітей…» Тобто всі радощі життя тут вміщуються в ті три місяці, коли немає загрози лавини… А решта дев’ять місяців?
Заціпеніле, німотне життя, сповнене тривоги й страху… Мене це зачепило за живе, я мусив написати про це п’єсу»….
Дія відбувається в невеликому селищі, оточеному з усіх боків масивом гір. Живуть тут в основному люди похилого віку, молоді воліють жити в інших місцях. Місцеві жителі голосно не розмовляють, не сміються, оскільки звукові хвилі можуть викликати сходження снігових лавин. На біду, взимку в селі залишилася молода сім’я, котра чекає появи дитини. До безпечного періоду залишилося ще два дні. Всього два дні. Але дитина попросилася на світ раніше терміну. Таке траплялося в селищі тільки п’ятдесят років тому. Зі здриганням розповідає стара жінка про подію в ту давню пору. Тоді, щоб зберегти ціле селище, сильні цього маленького світу прийняли рішення – живцем закопати в землю вагітну жінку. Такого не повинно повторитися…. І все було розраховано правильно, тільки от передбачити, що малюк може з’явитися на світ семимісячним, не міг ніхто. Саме навколо цієї проблеми і розгортаються всі події в п’єсі.
… Як вчинять жителі цього разу? У них немає можливості  щось переінакшити в своєму житті: або вмре молода жінка зі своїм ненародженим  малюком, або загинуть вони все. Жахливий вибір, визначитися в якому повинен насамперед глядач, заглянувши в глибинні куточки своєї свідомості.