Дмитро Павличко: «Я стрілець УПА із сотні Спартана»
Ім’я Дмитра Павличка не потребує довгих анонсів. Його твори вже давно входять до обов’язкової шкільної програми з літератури та навіть більше – автора визнають сучасним класиком. Всі знають його «Два кольори» та мало хто чув про сучасну діяльність Павличка, в той час як вона залишається не менш насиченою, ніж раніше. Лише кілька днів тому, незадовго до 85-річного ювілею поета в світ вийшла його нова книга, що поєднала в собі громадянську лірику, присвячену актуальним політичним подіям та останню публіцистику. Користуючись нагодою, ми вирішили поговорити з ювіляром про нову збірку і саме йому присвятити третю статтю з циклу розповідей про наших авторів.
Дмитро Васильович Павличко народився в с. Стопчатові Івано-Франківської області в селянській родині. Під кінець війни пішов стрільцем до загону УПА, де пробув лише три місяці, та за що змушений був поплатився майже втричі довшим тюремним ув’язненням в ізоляторі НКВС. Після виходу з в’язниці вчився на філологічному факультеті Львівського університету ім. Франка. Після закінчення університету працював у журналі «Жовтень», а переїхавши до Києва – на студії Довженка, трохи пізніше – секретарем Союзу письменників УРСР та редактором журналу «Всесвіт». За його словами, політичну кар’єру планував від самого початку, тому, власне, і переїхав до столиці.
У 80-х роках Павличко вдруге стає на службу до секретаріату Спілки письменників, тоді ж знаходить однодумців, разом з якими згодом організує Народний Рух України. З 1989 року – народний депутат УРСР. Дмитро Павличко є одним зі співавторів Акту проголошення незалежності України. З 1995 по 2002 рік був послом України в Словаччині та Польщі.
Ні активна політична діяльність, ні служба на різних посадах ніколи не заважали активній творчій праці. Свідченням тому десятки томів його оригінальної та перекладної поезії. Так, в його перекладі видавалися сонети Шекспіра, поезія Гете, Марті, Ботєва, Бодлера, Петрарки, Сервантеса, Лорки та інших класиків. В період з 1953 по 2008 рік було опубліковано десятки поетичних збірок Павличка, кілька фундаментальних робіт з літературознавства та серйозну політичну публіцистику. Його книги перекладалися на іноземні мови та видавалися в США, Іспанії, Великобританії, Польщі, Болгарії, Португалії, Німеччині, Румунії, Росії, Угорщині та інших країнах світу.
Зараз громадянська активність та участь в політичному житті країни займає більшу частину часу Павличка. З його останніх поетичних доробків можна відмітити «Символ віри», «Мій кінь» і останню книгу «Вірші з Майдану». Саме про цю книгу автор каже, що пишається нею найбільше. Це своєрідний щоденниковий запис, поетична хроніка останніх подій, що відбувалися в Києві під час новітньої революції, яку світова спільнота вже охрестила «революцією гідності». Для поета символічним є те, що пережите в часи молодості в УПА зараз з новою силою відгукується в його душі. В одному зі своїх віршів він знову з гордістю засвідчує: «Я є Дмитро Павличко зі Стопчатова, стрілець УПА із сотні Спартана».